Дєйствіє четверте. Окончатєльне.
Входить германія.
- Окей снято. Дастішфантастіш... Атлічно...
-ну я б все таки зробила, шоб китай сначала приніс піццу...
Китай: ти шо ах*єла, откуда в мене піцца? Я могу принести імбірний корєнь або утку по-пекінські...
Стара германія (не дочувши): імбірний корєнь - в утку по-пекінскі?... Нє, не нада, слішком явно, провокаціонно.... Хай так буде. Тіки зроби наєзд камерою в самому інтірєсному мєстє... Крупно...
Оператор: там же дєті!
Германія: та які там дєті? - кацапи та й усьо...
Оператор: а, ну харашо...
Ps.... Ринок на петрівці. До кіоску з контрафактними дісками підходить україна. В неї в косах красіві цвітні лєнти, а на ногах короткі шорти... Коліна трохи позбивані, ну вже позаживали... В руках в україни солодкий півник, на якому написано: made in usa... Україна (просовуючи голову в вікно кіоска): мені пожалуста оте кіно, в якому ото китай росію - таво...
Продавець: а скока тібє лєт дєтка?
Україна: двадцать трі, скоро... Я вже казала... Заї*али. І вообще я це все сама відєла своїми глазами, я свідєтєль історії, б*ядь!
Продавець (недовірливо): паспорт покажи!
Україна: не покажу, бо це уніженіє... І вообше- в своїй хаті своя правда... Шо ето такоє?
Продавець: іди одсюда...
україна (тихенько): ну ладно сука, харашо...
Нагинається і бере з підлоги каменюку... Одходить на 5-ть метрів і кидає каменюкою в кіоск...
Чути звін битого скла, завивання сигналізації і падіння контрафактних дісків додолу... Десь на задньому фоні їде міліцейський бобік...
Починається теплий літній дощ... Україна боса біжить по свіжиж калюжах і сміється, і улибається... Десь здалеку хор вірьовки співає увертюру з опери "наталка-полтавка"
Дєйствіє п"яте, саме послєднє...
Гарна хата, в якій живе Україна. Вишні, хрущі і все як положено... На лавці під вишнею лежить товстий рудий кіт. Його звати Василь... І даже якось по-батькові, ну він забув як... Василь ліниво гризе курячу вкусну жарену лапу і мурчить... Зрітілям ясно, що він її украв на кухні, і, в принципі, - ссить і-за цього... Але веде себе так, нібито лапу йому подарили на менини... І вообше, чєловєчеська гордость не позволя йому ссать...
До лавки підходить собачка по імені Бобік. Він приїхав з тьотьою з Вороніжа. Бобік - бєженєц... Він худий, холодний і уніжающийся... Підходить до кота несміливо, дивиться на курячу лапу і питає: а шо у вас то?
Кіт Василь: а шо то-а шо то (передразнючись) - АТО, блять... Пашол нах*й отсюда! Понаїхала кацапня *обана...
Бобік тіка...
Кіт Василь (передумавши): ладно, йди сюда! (Дає бобіку огризок куриці)... Їж... Пушкін, б*я...
З хати виходить Україна з палицею: Василь, тварюка, де куряча лапа?
Василь (мовчки вказуючи лапою на бобіка): здрасьтє, чуть шо - сразу василь...
Україна: на мить задумуючись... - та ладно, хай уже їсть, воно й так нещасне...
Бобік: ну да, ну да... Засипає... Йому сняться кішки. Стройні і красіві. Вони ходять на івана-купала в красівих платтях, і кидають василеві віночки з польових цвітов...
The end
http://www.pl.com.ua/?pid=34&persid=80