logo

"ДІДУСЬ" MAUSER та його 10 320 000 родичів

Зброя-легенда з XIX сторічча

Мало хто здогадується, що найпопулярніша гвинтівка, яку використовували в збройних конфліктах у цілому світі протягом кінця XIX і всього XX сторіччя, - це німецький Mauser Gewehr 98, Секрет його високої популярності полягає в досконалій системі поворотного і затвора, адже така особливість дозволила виробові стати основною зброєю Німеччини з І 1898 по 1945 рік. У цей період компанія братів Маузер виготовила 10 320 000 гвинтівок!

Читати російською...
Мало хто здогадується, що найпопулярніша гвинтівка, яку використовували в збройних конфліктах у цілому світі протягом кінця XIX і всього XX сторіччя, - це німецький Mauser Gewehr 98, Секрет його високої популярності полягає в досконалій системі поворотного і затвора, адже така особливість дозволила виробові стати основною зброєю Німеччини з І 1898 по 1945 рік. У цей період компанія братів Маузер виготовила 10 320 000 гвинтівок!

     У перше Маузер 98 отримав практичне бойове застосування в 1900-1901 роках у Китаї. Там до складу Східно-Азіатського експедиційного корпусу, що придушив «боксерське» повстання, входили підрозділи німецької морської піхоти. До 1914 року виріб стояв на озброєнні не тільки німецької, а й бельгійської, шведської, іспанської, сербської та турецької армій. У 20-ті до них додалися ще збройні сили «нових» держав - Чехословаччини, Польщі та Югославії. Цю гвинтівку застосовувала більшість країн Латинської Америки, вона брала участь у всіх війнах XX століття. Перша світова, Друга світова, війна Кореї в Індокитаї, у В'єтнамі і навіть на початку 90-х на Балканах - ось короткий послужний список «дідуся Маузера».

 

Народження легенди

У 60-х роках XIX століття зброярі Вільгельм і Пауль Маузери зайнялися розробкою гвинтівок. Через деякий час брати пропонують свій виріб військовому керівництву прусської армії. Військові, розуміючи, що необхідно міняти застарілу гвинтівку Dreyse, оголошують конкурс для зброярів. Проведені випробування показують велику перевагу розробки братів Маузер перед конкурентами. Запорукою успіху став ручний затвор, тож у 1871 році гвинтівку взяли на озброєння під позначенням Gewehr-71. Після того як Пруссія виплатила гроші за виробництво гвинтівок на арсеналі в Шпангау, Маузери будують свою власну фабрику. З моменту відкриття в 1871 році вона проіснувала недовго - уже через два тижні після відкриття сталася пожежа. Збиток був колосальний.

Додаткове замовлення від військових на 100 000 гвинтівок дало братам можливість купити нову фабрику в Оберндорфі. що дозволило зброярам надалі виробляти і постійно модифікувати свої гвинтівки: Gewehr-88, Gewehr-89, за нею Gewehr-92 тощо. Після створення останньої Вільгельм і Петер-Пауль Маузери перейнялися проблемою об'єднання всіх нововведень, застосованих на різних версіях «71», і поточних віянь збройової справи. У 1898 році фірма «Маузер» об'єднує всі напрацювання в одну гвинтівку під позначенням Gewehr-98.

Патрон 7,92x57 мм. створений братами в 1888 році, не мав виступаючої закраїни, тому був трохи меншим за розміром і міг укладатися обоймою в магазин щільніше, утому числі в два ряди. За рахунок цього коробчастий обойма-магазин Gewehr -98 на п'ять патронів майже не виступає за межі ложі. Розглядалися варіанти збільшення ємності до 7 або 10 патронів, але замовник в особі німецьких військових вирішив, що достатньо і п'яти. Крім того зазначалося, що споряджені обойми на десять патронів мають великі габарити і менш зручні під час перенесення. Що ж до фактичної скорострільності з невеликим магазином, то її, на тлі зарубіжних зразків. визначили достатньою.

Єдина піхотна

 

Після випробувань німецька армія приймає гвинтівку на озброєння як єдину зброю для піхотних частин. Гвинтівка складалася зі ствола зі ствольною коробкою, спускового механізму, магазинної коробки, прицільних пристосувань, нерозрізної ложі зі ствольною накладкою, багнета і шомпола. Запобіжник, розташований на затворі, мав два положення - до упору ліворуч (ударник заблокований) і до упору праворуч (можна стріляти). Прицільні пристосування «Маузера» представляли собою закриту знімним кільцем мушку і відкритий регульований приціл. Конструкція останнього дозволяла вести вогонь на дистанціях від 100 до 2000 метрів. Для різних представників сімейства «98» було розроблено сім варіантів багнетів різної форми і довжини. На першому варіанті Gewehr-98 установлювався штик-тесак.

У 1908 році випустили модифікацію Каr.98а з трохи допрацьованим прицілом під нову версію патрона із загостреною кулею (раніше застосовувалася куля із заокругленим кінцем). Цікаво, що присутність у назві слова «карабін» не відбилася ані на довжині ствола, ані на загальних габаритах зброї. Єдина відмінність Каг,98а від Gewehr.98, окрім прицілу, полягала в кріпленні ременя для перенесення. На гвинтівці це були дротяні антабки, на карабіні - прорізи в ложі. Річ у тому, що в той час у німецькій збройовій справі карабінами іменувалися гвинтівки, що мають доопрацювання для використання в кавалерії. На «загальносвітове» значення цього терміну німці перейшли тільки через кілька десятиліть.

У 1923-му році була випущена допрацьована модифікація Каr.98, яка отримала загнуту вниз рукоятку затвора і спрощений приціл. У 1935 році в серію запустили найвідомішу модифікацію «98» - Каr.98k. Цей карабін нарешті укоротили (довжина стволу 600 мм), а також зробили затворну затримку: подаюча деталь магазину у своєму верхньому положенні не давала зрушити затвор уперед і давала стрілку зрозуміти, що час діставати нову обойму. Інше нововведення стосувалося пазів для обойми -після зарядки магазину і за подачі затвора вперед вона вилітала автоматично.

Не були забуті й снайперські модифікації. З 1941-го року снайперські карабіни стали комплектуватися прицілом Zf.41. Він кріпився на спеціальній колодці, яка не давала йому зміщуватися, і мав менші розміри. Розташування прицілу дозволяло заряджати з п'ятизарядною обоймою, поле зору прицілу становило лише 1,5 градуса - ця особливість призвела до того, що стрілку з Zf.41 на гвинтівці було складно вловити рухомі цілі. А в 1944-му розробили новий 4-кратний приціл Zf.4 і модернізований Zf.439 з удосконаленим кріпленням.

Каг.98к у підсумку став наймасовішою модифікацією «98»: було випущено близько 15 млн карабінів. Саме з цією зброєю вермахт починав Другу світову війну.

На разі і сьогодні, вже в 21 сторіччі Маузер-98K досі цінують поціновувачі високоточної стрільби, бо за правильного доопрацювання та дообладнання оптичним прицілом він може позмагатися на точність та дальності із сучасними снайперськими гвинтівками. Завдяки таким особливостям, як висока точність, сила бою і надійність, гвинтівку і зараз широко використовують як базу для мисливських та спортивних виробів.

 

«Громадянська» пенсія

Після війни величезна кількість цих гвинтівок «мертво» осіла як трофей на збройових складах СРСР. Чимало таких складів було і на території УРСР І ось через багато років після Другої світової «98-й Кар» хотіли поставити на службу в Радянському союзі спочатку в частини позавідомчої охорони (ВОХР), потім - для промислового полювання. їх навіть пропонували оснащувати вітчизняними оптичними прицілами «ПУ».

 

Лише через відсутність достатньої кількості боєприпасів цей задум не реалізували. Ідею довели до кінця вже після розвалу СРСР - невелику кількість Zf.Каr.98k було продано через роздрібну мережу магазинів зброї України. Вони досі перебувають у приватному володінні любителів спортивного полювання.

Олександр РУЧКО

номер 52 » Архів номерів » номер 50 » "ДІДУСЬ" MAUSER та його 10 320 000 родичів