НА ЗАВАДІ СУПРОТИВНИКУ: БЛОКПОСТ

Читати російською (читать по русски)

Укріплення польового табору сучасної армії недалеко пішли від давньоримської класики. Навіть у теперішньому столітті високоточної зброї для солдата оточених війною немає надійнішого захисту, аніж міцна і товста стіна, що відокремлює його від ворога. Однак, як і в далекому минулому, її будівництво потребує чимало часу і ресурсів, які для армії, що веде бойові дії, набагато цінніші для вирішення інших завдань. Так з'явилося поняття «фортифікація» - військова наука про штучні закриття і перешкоди, що підсилюють розташування військ під час бою і називаються фортифікаційними спорудами.

Військова міць

Перш за все зазначимо, що фортифікаційні споруди (вони бувають польові і довготривалі) призначені для прихованого розміщення і найбільш ефективного застосування зброї, військової техніки, пунктів управління, а також захисту військ, населення і об'єктів переднього краю, та контролю території країни від дій противника. Розробкою їх конструкцій, способів зведення та використання люди займалися здавна, ще з до римських часів - починаючи з винаходу частоколу і закінчуючи багаторівневими бункерами з артилерійськими дотами й кулеметними точками.

Розвиток фортифікації неухильно слідував за військовими технологіями, і щойно на полях битв з'являлася нова зброя, інженери одразу починали розробляти засоби протидії. Так, після появи гармат кріпосні стіни стали приосадкуватими, товстішими, тепер їх будували, уникаючи прямих кутів уздовж бастіонів, щоб знизити руйнівну здатність ядер та бомб. Артилерія між тим поступово удосконалювалася, її снаряди змітали кам'яні бруствери,  тому з кінця XVI століття армії почали будувати бруствери з земляних насипів. Так з'явилися форти (лат. fortis - міцний, сильний) - великі довготривалі замкнуті укріплення. Під час їх зведення особливу роль приділяли артилерійським і вогневим позиціям.

Поки гармати стріляли пороховими бомбами, цього було достатньо, та ось з'явилися фугасні снаряди, а з ними - нові типи укріплень. Заодно стали вдосконалюватися тактика їх використання. Фугаси – це частіше снаряди  які мають начиння з сильно вибуховими складниками, накшталт піроксиліну чи динаміту, які мають страшну руйнівну силу.  Фортифікаційникам довелось при відбудові чи зміцненні старих укріплень, вдатись до більш міцного матеріалу ніж каміння та цегла, та змінити габарити стін і особливо склепінь казематових будівель.  І як тільки з’явилися технології виробництва бетону, його тут же почали використовувати в фортифікації.

Для середньої величини будівель бетонний звід завтовшки в сажень слід вважати не тільки надійним у сьогоденні, але і з деяким запасом міцності проти майбутніх, ще більш потужних засобів руйнування.  Винахід фугасних бомб викликав такі зміни у профілі довгострокових укріплень: товщина бруствера стала збільшуватись до 42 футів, цегляні «одежі» зовнішнього рву замінені бетонними ; частіше стали вдаватися до грат, які мало страждали від вогню облогової артилерії.

Противники військової фортифікації стверджували, що фортеці коштують дорого, відволікають багато сил від польових армій, часто не беруть участі у війні, мовляли - що за сучасного стану військового мистецтва фортецею можна здолати швидко і з невеликими зусиллями. Прихильники ж були навпаки, впевнені, що фортеці роблять вільними польові війська, даючи можливість захищати найважливіші пункти порівняно невеликими силами. Якщо під час військових дій фортеця не бере безпосередньої участі у війні, то вона служить центром організації супротиву та підкріплень діючих частин, а також  складом бойових і життєво необхідних припасів.
Одне тільки існування фортеці, якщо навіть та не входить у зону воєнних дій, може рішучим чином уплинути на план кампанії. Проте вдосконалення збройних сил і військової техніки, а також поява військової авіації, врешті решт внесли певні зміни в тактику використання таких укріпрайонів.

Сучасна фортеця

Усе минуле століття стало по суті полігоном для практичного вивчення та переосмислення тактиці та подальшої розробки фортифікаційній стратегії. За цей час сучасна зброя і розроблена під неї тактика звели війни до швидкоплинних маневрених боїв, де рухливість військ стала основою успіху, а громіздкі укріпрайони по всьому фронту - тягарем. З іншого боку, армії усього світу повернулися до ідеї створення укріплених фортів, або, як зараз їх називають, блокпостів. Так з'явилися укріплені військові бази і невеликі, але не менш укріплені блокпости на комунікаціях і найбільш небезпечних ділянках. Військова база - спеціально обладнана державна територія, важлива в стратегічному відношенні, призначена для дислокації Збройних сил. По суті це той самий форт, тільки величезних розмірів.

Блокпост - загороджувальний, укріплений контрольно-пропускний пункт з озброєною охороною на дорогах, в'їздах у населені пункти тощо, здатний самостійно тримати кругову оборону. Зрозуміло, блокпости не можуть функціонувати без військової бази, звідки підвозять продукти, боєприпаси та спорядження і в разі нападу надсилають підкріплення або викликають авіацію. Звісно, і бази, і блокпости - це вже не стародавні кріпосні споруди. Зводити цегляні або бетонні укріплення дорого та складно, а по-старому наповнювати мішки піском і обкладатися ними - надто важко, а головне - не завжди надійно і вимагає забагато часу, протягом якого солдати лишаються під загрозою вогню, адже часто і бази, і блок-пости знаходяться в бойовому зіткненні з противником. Блокпости зазвичай встановлюються в районах напруженості, з метою проведення контртерористичних заходів.

Вони бувають постійними або тимчасовими і застосовуються для перевірки транспортних засобів, а також блокування дороги, аби її не використовували терористи. Також блокпости використовують різні кримінальні, терористичні, а також незаконні напівпартизанські формування для контролю за доступом як своїх, так і чужих осіб на займані ними території. Наприклад, облаштування фальшивих блокпостів (так званих ретенів - falsoreten) укупі з перевдяганням у форму поліцейських або військових є улюбленим прийомом латиноамериканських ОЗГ. які займаються викраденнями людей на дорогах.

Блокпост - не довготривала укріплена точка в повному розумінні цього слова (про ДОТи ми поговоримо пізніше), хоча в разі нападу він повинен стати таким, щоб можна було протриматися до приходу підкріплення. Розрахунок робиться на довгострокове перебування варти на бойовому посту, а отже, вимоги до блокпостів досить високі. У польових умовах побудувати такий буде досить складно й невигідно, і тоді розробники запропонували робити їх модульними, виготовляти в заводських умовах, а на місце транспортувати вантажним транспортом.

Мобільні броньовані укріплення з’явилися ще під час війни в Іспанії а потім дуже успішно використовувались у WWII. Завдяки рухливості таких мобільних укріплень, їх можна переносити з місця на місце і встановлювати на найбільш небезпечних ділянках для контролю комунікацій.

Сьогодні, завдяки сучасним технологіям, виготовлення модульних мобільних укріплень поставлено на конвеєр. Такий  сучасний блокпост, як той, що пропонує військовим України компанія «Практика»,  обладнаний з розрахунку перебування в ньому персоналу тривалий час. Броньовані стіни та броністекла надійно захищають солдатів від куль та осколків, а турельний кулемет на даху не дасть підійти противнику на відстань пострілу з гранатомета або стрілецької зброї.

Бійниці під вікнами і в дверях дозволяють вести прицільний вогонь по нападникам. Навіть якщо по модулю буде зроблений постріл з РПГ, кумулятивний заряд зупинить спеціальна ґратчаста ширма, передбачена для його дообладнання. У разі дуже запеклого бою передбачена евакуація персоналу через запасний вихід, для цього в підлозі модуля є бронелюк, який веде в заздалегідь обладнаний підземний хід у траншею за блокпостом згідно з планом евакуації. Продовження теми читати тут....

Олександр РУЧКО