Час кидає усе нові виклики українському суспільству. Один з цих зухвалих викликів – прояви внутрішнього тероризму. Я не буду згадувати про те, що відбувається на сході країни, мова йдеться про умовно мирні тертої держави, де є державна влада, і ситуацію повинні контролювати правоохоронні органи а не армія, чи якісь парамілітарні угруповання… Не буду згадувати, але нагадаю, що люба зона бойових дій, це нескінченне джерело надходження усіх видів армійської та спеціальної зброї, до більш контрольованої території країни.
Кричущий приклад цього – бій поліційного спецпідрозділу КОРД з грузинським найманцем в селі Хотянівка під Києвом. Неодноразово судимий рецидивіст, який був у розшуку в декількох країнах, мав доволі сучасний арсенал європейської зброї, і зустрів українських правоохоронців з двома «Хеклер-Кохами» у руках, як якійсь ковбой.
Поліцейські вирішили не влаштовувати «GTA», та як тільки злочинець відкрив стрілянину, його ліквідували. Але сам факт – якщо якійсь уркаган ходить з сучасними пістолетами у кишенях, то чому це не може бути автомат, чи снайперська гвинтівка останнього покоління з професійною оптикою? І наразі такі теж вже були.
Пам’ятаєте дурня, який захопив Міст Метро через Дніпро у Києві? З того, що показали в новинах та з фотоматеріалів з місця подій, видно, що він був озброєний карабіном який був обладнаний оптичним пристроєм. А що цьому бувшому військовому заважало не міст захоплювати та дурня на ньому «клеїти», а засісти на якоїсь багатоповерхівці у центрі міста та почати стріляти у натовп? То що він достатньо влучно стріляє, він продемонстрував збивши поліційний дрон, необачно підлетівши до нього на відстань пострілу.
Так що, незважаючи на достатньо малу вірогідність таких подій у великих містах – ніхто не каже, що у когось може не знести дах настільки, щоб він почав гратись в Аллена Мухаммада.
Нагадаю, у шістдесятих роках у США спостерігалося зростання злочинів, пов'язаних зі снайперською стрільбою по цивільних особах та об'єктах. Найбільш відомий з таких маніяків-стрільців -Джон Аллен Мухаммад - американський серійний убивця, якого ще називали вашингтонським снайпером. Його засудили до смертної кари, а американській поліції довелося повністю переглянути методику розшуку і пошуку небезпечних стрільців.
Джон Аллен Мухаммад був не єдиним терористом маніяком, який застосовував професійну зброю для стрільби по людях. Десь років п’ять назад у США снайпери обстріляли цілу електропідстанцію, вивівши з ладу масляні трансформатори і поставивши під загрозу безпеку цілого штату! Йдеться знову ж таки про внутрішній тероризм, боротися з яким покликані спеціальні антиснайперські підрозділи поліції та спец-служб.
Поліційний «антиснайпінг»
Завдання снайперів у правоохоронних органах і збройних силах мають мало спільного, окрім високоточної стрільби. У поліцейських і військових різні завдання, тому методи роботи стрільців також відрізняються. Якщо армійські снайпери здебільшого ведуть вогонь на дистанції від 300 м і далі, то дальність пострілу правоохоронців за статистикою в середньому близько 70 м. Основні відстані їх вогню - 200 м і менше. Снайпер збройних сил змінює позицію після одного-двох пострілів, водночас поліцейський навряд матиме таку «розкішну» можливість. Оскільки озброєного злочинця необхідно нейтралізувати миттєво, найбільш влучним стрільцям найчастіше доводиться посилати кулю тільки в голову, а от військовому достатньо вразити супротивника у тулуб. Ворог буде знешкоджений, а влучити з великої відстані в тулуб (центр маси) набагато легше.
%20copy.jpg)
В армійських снайперів своя специфіка виконання завдань - вони більш універсальні. Для досягнення мети вони змушені долати великі відстані під вогнем супротивника, у той час як поліцейський стрілець найчастіше працює в місті, в умовах майже повної особистої безпеки, з прикриттям. До того ж у бойових реаліях промах по ворожому солдатові не вважається чимось особливим, а от якщо правоохоронець не зможе миттєво нейтралізувати озброєного злочинця, то це неминуче призведе до серйозних людських жертв серед цивільного населення.
Поліцейські снайпери часто працюють у парах, що дозволяє стрільцю і коректувальникам мінятися місцями для відпочинку під час довгих годин очікування.
Снайперський «Інструмент» для успішної роботи
Сучасні снайперські гвинтівки -спеціально спроектовані високоточні знаряддя вбивства. Така зброя коштує дорого - у середньому $ 1500-3000, іноді ціна сягає і $ 9 000 (наприклад Heckler & Koch PSG-1).
Цю зброю також використовує більшість армій світу та багато поліцейських і спеціальних формувань, утому числі антитерористичних. Типовий приклад поліцейської рушниці -Steyer SSG-PI. Останнім часом отримали поширення гвинтівки під великокаліберний патрон 12,7x99 мм (від кулемета Браунінга), дальність ефективної стрільби яких становить до 1800 м.
Звісно, у таких умовах застосування оптичного прицілу неминуче. Наразі українські правоохоронні органи, особливо спеціальні підрозділи МВС, переходять на боєприпаси західних зразків, бо морально застарілі гвинтівки СВД ускладнюють виконання бойових завдань у місті. Для цих цілей закуповують іноземні снайперські високоточні вироби. Тим паче вибір величезний, що підтверджується міжнародними виставками «Зброя і безпека», котрі відбуваються під патронатом МВС у Києві.
Найбільш поширеною снайперською зброєю фахівці вважають .308 Winchester (7,62x51 НАТО). Під нього виготовляють багато якісних високоточних гвинтівок яку США, так і в Європі.
Широке поширення отримав потужний патрон .50 BMG (12,7x99 мм ), що дозволяє збільшити дальність стрільби більш ніж удвічі. Зброю під нього часто застосовують для боротьби зі стрільцями противника або терористами. Перебуваючи поза зоною ураження ворожим вогнем, озброєний цим калібром снайпер вільно влучає в укриття і захищені мішені.
Подібні великокаліберні гвинтівки можуть використовувати для стрільби на надвисокі дистанції (1500 м і більше), але тільки спеціальними патронами, бо звичайні, зроблені для великокаліберних кулеметів, мають невелику купчастість (для збільшення площі ураження). Проміжне становище займають такі патрони, як .338 Lapua Magnum, .300 Winchester Magnum, котрі дозволяють досягти відстані до 1100 метрів за помітно меншої віддачі і зниженої (порівняно з гвинтівками .50 калібру) маси.
На надмалих дистанціях від 50 до 100 метрів часто стріляють з малих калібрів - 5,6 мм, 5,45 мм, 5,56 мм. Так після подій, пов'язаних із захопленням заручників в аеропорту Мюнхена (ФРН), поліцейські сили сусідньої Німеччини взяли на озброєння спеціальних служб гвинтівки під патрон 5,45 мм, початкова швидкість вильоту кулі якого становила один кілометр на секунду! Завдяки цьому гвинтівка мала дуже високу точність на невеликих дистанціях до 100 метрів. Власне, вона створювалася саме для поліцейських, а не армійських цілей. Завдання стріляти на більш далекі дистанції не ставили, тому цю зброю можна назвати першою у світі поліцейською гвинтівкою. Усі інші відомі світові моделі частіше розроблялися спочатку для військових цілей, а вже потім їх модернізували під поліцейські потреби.
Однак будь-яка навіть найбільш точна зброя без кваліфікованих фахівців, підготовлених для виконання правоохоронних завдань, нічого не значить. Коли я готував цей матеріал. спілкувався з різними знавцями стрілецької справи. На їхню думку, зараз у поліційних підрозділах МВС України більше розвивається "військовий" снайпінг. Це сталося через недооцінювання різниці в підходах до виконання правоохоронних і армійських завдань та відсутності сучасної методики підготовки поліцейських снайперів. Думаю, над цим потрібно серйозно задуматися реформаторам з МВС, тим паче, за інформацією західних ЗМІ, небезпека застосування високоточної зброї терористами проти цивільних осіб останнім часом тільки зростає...
Олександр РУЧКО